Наш ориентир и радость небо!
Первая и главная цель Отца, который пожертвовал Сыном – есть жизнь вечная или пропуск на небо. Мечта Бога о том, как нам с Ним будет хорошо на небесах, реализовалась на кресте. Отец решил провести вечность в общении лицом к лицу с тобой. Такая перспектива и есть наша награда и радость-утешение в земной жизни. Иисус много говорил о скорбях сопровождающих тех, кто будет жить Евангелием и творить Его волю. И поэтому хочется напомнить о радости жизни с Богом на небесах. Это понимание также дает утешение, как и Дух Святой после молитвы. Иисус говорил о том, что Его душа скорбит смертельно. Иначе говоря, бесовское давление на душу, граничило с желанием жить. Но Иисус знал, что Его ожидает небо. И это дало Ему силы пройти через скорби души. Мы проходим тот же путь и чувствования. Значит и утешения должны быть теми же. Двигатель-стимул исполнения Воли Отца, есть радость приобретения того, чего не видел глаз, не слышало ухо и т. д. Не надо забывать о том, что все в этом мире 1Ин.2:15-16 не может служить утешением праведника. Если мир оказывается нам в радость, то мы становимся врагом Богу Иакова 4-4. Когда мы говорим, что Бог возлюбил мир, то имеем в виду людей, а совсем не земную жизнь с ее наполнителями и радостями. Иисус умирал исключительно за людей и их жизнь на небе в вечности. Улучшение земной жизни и наведения порядка в соответствии с Его Словом, на земле. Не входило в планы Иисуса на Голгофе. В Евангелие такого нет!
Пусть радость спасения и благодарность за вечную жизнь с Ним, станет главным мотивом и придает силы при совершении Воли Божьей. Аминь!
Прочитано 2570 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 2,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
